Терен, терень, тернь

Терен (терень, тернь) символізує бездомне життя: «Вернись, сину, додомньку, ізмий собі головоньку! — Мене змиють дрібні дощі, а висушить ясне Сонце». У пісні терновими ягодами стали очі дівчини Ганни, яка втопилася:

Не ламайте, люде, по лугам терну,

У лузі терен — Ганнині очі!

В терен і калину перетворюються розлучені закохані. Легенда розповідає: «Один козак утік з своєю милою і ніде не міг повінчатись: куди він не приїздив у село, ніде не заставав дома попа. І став козак на горі терном, а дівчина на долині стала калиною. Вийшли їх матері терну рвати, калини ломати і обидві впізнали своїх дітей» (І.Нечуй-Левицький).

Коли ховали людей, яких підозрювали у зв’язках із нечистою силою (упирів, вурдалаків та ін.), їх проколювали терновими або осиковими кілками, після чого вони вже не могли заподіяти зла. Тереном розпалювали священні вогні:

  • А там на луках, на барз широких,
  • Там само ми горить терновий огник,
  • Кол’ огня ходить широкий танець,
  • А в танці ходить княгня Іванко:
  • На головечці сокола носить,
  • В правій рученці коничка водить,
  • В лівій рученці гусельки носить.

Ну і вишенька на тортик, народна пісня “Цвіте терен”

Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.