Цю історію розповідала мені моя покійна баба Катерина.

Перед війною їх виселили з під польського кордону. Вони довго шукали де притулитись і знайшли хату посеред лісу біля села Нараїв на Тернопільщині.

Як воно було обживатись в лісі з трьома малими дітьми, коли чоловіка примусово забрали на війну – це окрема історія. Мій дідо вижив , прийшов пішки додому , коли їх вагон розбомбили.

В 1947, 21 березня народився мій тато Володимир. Йому було пів року, коли до хати знову прийшли радянці.
Кажуть- “Збирайтесь!”.

Баба лягла на підлогу, накрила дітей своїм тілом і сказала – “Стріляйте , звідси вже нікуди не поїду”.

ЇЇ Чудом залишили в спокої.

Так моя баба врятувала цілу родину.

Мирослава Гонгадзе

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації. Будь-який передрук матеріалів з сайту може здійснюватись лише при наявності “активного гіперпосилання” на prefiksblog.co.ua, а також на сам матеріал!

2014-2019. Всі права захищені. Повне або часткове використання матеріалів заборонено. Передрук статей, інших текстових матеріалів, фотографій та ілюстрацій тільки з письмової згоди з боку редактора платформи.
Порушення виняткових прав інтернет платформи «Префікс Блог» переслідується по закону. Бажаєте отримати можливість вести власний блог на сайті пишіть нам. Дякуємо !
Контакт з редактором через офіційну сторінку Кращі Блоги